Якщо починати з кінця і говорити про законодавчі підходи, то вони змінилися рік тому. Новий напрямок для культурного розвитку парламентарії задали, прийнявши Закон України «Про правила етичної поведінки». Втім, підвищили етичну планку не для всіх. На законодавчому рівні визначили єдині керівні норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі суддів і прокурорів, під час виконання своїх службових повноважень, та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення. Крім цього, в результаті проведення масштабних законодавчих перетворень у судовій системі, прокуратурі, адвокатурі та нотаріаті у спеціальних законах з'явилися норми, що передбачають створення етичних правил.

Слід зазначити, що «першопрохідцями» морального спрямування серед зазначених юридичних професій можна вважати представників адвокатури та судової системи. Правила адвокатської етики були схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України ще 1 жовтня 1999, а через три роки, 24 листопада 2002 року на V З'їзді суддів України був прийнятий Кодекс професійної етики судді. Причому для адвокатів це питання було в числі обов'язкових: дотримання правил адвокатської етики передбачалося Законом «Про адвокатуру» (стаття 15 «Присяга адвоката України), а затвердження даного зводу правил було покладено на Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури (ВККА) (пункт 10 Положення про ВККА).

А от для суддів моральне питання було свого роду факультативом - актом доброї волі. Втім, з часом законодавчі погляди на моральний вигляд служителя Феміди змінилися. Спочатку моральну планку для суддів підняли навесні 2010 року, внісши зміни до Закону України «Про Вищу раду юстиції» та передбачивши нову підставу для звільнення за порушення присяги: порушення морально-етичних принципів поведінки. Потім влітку того ж року в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» з'явилася норма, яка передбачала, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України (стаття 56). Нагадаємо, роботу зі створення оновленої версії морального кодексу найвищий орган суддівського самоврядування поклав на Раду суддів України, і 22 лютого ц.р. даний документ був схвалений суддівським співтовариством.

Дебютантами в «культурному» плані можна вважати представників прокуратури. До затвердження Кодексу професійної етики та поведінки (документ був прийнятий 28 листопада 2012 в ході Всеукраїнської конференції працівників органів прокуратури) моральними орієнтирами для слідчих і прокурорів служили в основному міжнародно-правові документи, самий «свіжий» з яких - Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), прийняті Конференцією генеральних прокурорів країн - членів Ради Європи у 2005 році. Імпульсом для створення національних правил стало внесення в травні минулого року змін до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», після чого в Законі України «Про прокуратуру» з'явилася нова стаття 481 «Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури». Дана норма передбачає створення такого документа, а також встановлює, що його вимоги працівники прокуратури повинні неухильно дотримуватися у своїй службовій діяльності та поза службою. До слова сказати, цей Кодекс зовсім неоригінальний і багато в чому збігається (деякі статті буквально слово в слово!) Із загальними правилами етичної поведінки, викладеними в Законі України «Про правила етичної поведінки».

Останніми освоїли моральний напрямок нотаріуси. Правила професійної етики нотаріусів були затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 березня 2013 року. Правда, і до цього в культурному питанні у нотаріусів був якийсь досвід: у 2007 році рішенням Конференції Української нотаріальної палати був затверджений Кодекс, в основу якого покладені європейські етичні стандарти. Втім, як і у випадку з представниками судової системи, прийняття цього документа було виключно ініціативою самих нотаріусів, і етичні правила не мали обов'язкового характеру, оскільки Українська нотаріальна палата є громадською організацією.

Зараз же на законодавчому рівні передбачено обов'язкове дотримання морально-етичних норм, а контролюючі функції покладено на Нотаріальну палату України (НПУ), яка, нагадаємо, була створена 29 березня ц.р. і стала точкою відліку для професійного самоврядування нотаріусів.

Якщо говорити про морально-етичні вимоги, які пред'являються суддям, прокурорам, нотаріусам і адвокатам, то вони, в силу специфіки професійної діяльно, безумовно, різні. Але є в них і багато спільного. Наприклад, вимога до професійних якостей. Чесність, справедливість, неупередженість, тактовність і толерантність, повагу до професії - такі моральні кліше містяться в кодексах чи правилах професійної поведінки практично всіх зазначених юридичних професій.

Крім того, деякі кодекси містять стандарти поведінки як у робочий, так і в неробочий час. Скажімо, у Кодексі суддівської етики даного питання присвячено цілий розділ, в якому, зокрема, встановлено, що суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якої політичної діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Прописано у Кодексі і таке: суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємини або будь-які інші відносини і втручання з боку державної влади не повинні впливати на поведінку судді або прийняття судових рішень.

Висуваються основні вимоги до позаслужбової поведінки і працівника прокуратури, зокрема, такі як: недопущення поведінки, яка може нашкодити репутації; обмеження щодо участі працівника прокуратури у політичній діяльності та сумісництва, ставлення до релігії. Однак у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів нічого не сказано про одну з важливих складових життя більшості сучасних громадян - віртуальною. До слова, деталі цієї «мережевої» сторони життя представників юридичної професії прописуються тільки в Кодексі суддівської етики, де передбачено, що участь судді в соціальних мережах, інтернет-форумах і застосування їм інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати тільки ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.

А ось нотаріуси до питання про поведінку в неробочий час підійшли досить оригінально. Серед іншого, в правила етичної поведінки нотаріусів прописано, що нотаріус «повинен перешкоджати залученню членів сім'ї в діяльність, яка може негативно впливати на здійснення професійних обов'язків нотаріуса або викликати сумнів у його незалежності та об'єктивності». Крім цього, передбачено, що нотаріус повинен утримуватися від «відвідування закладів із сумнівною репутацією».

Разом з тим практично всі моральні кодекси регулюють стандарти взаємин. Якщо раніше цей перелік обмежувався тільки поведінкою в безпосередньо робочому процесі (наприклад, судді, прокурора і адвоката в ході судового засідання або ж адвоката з клієнтом), то зараз він став набагато ширше. У нього включили і відносини один з одним, і з представниками влади, відповідними органами самоврядування, ЗМІ.

Якщо говорити про взаємини з пресою, то, мабуть, самі консервативні в питаннях гласності - нотаріуси, яким дозволяється виступ у ЗМІ від імені НПУ або територіального уповноваженого за попереднім погодженням з президентом палати або територіальним уповноваженим НПУ. Хоча справедливості заради слід відзначити, що представники нотаріату були досить стримані у своїх публічних висловлюваннях і раніше.

Правила етичної поведінки нотаріусів забороняють також індивідуальну рекламу в ЗМІ, включаючи Інтернет. При цьому передбачено, що інформація про місцезнаходження та режим роботи нотаріальної контори не є рекламою. У свою чергу, адвокати в питаннях реклами своєї діяльності досить педантичні. Як у старих, так і в нових правилах адвокатської етики даного питання приділяється велика увага. Правда, оновлений морально-етичний орієнтир менш регламентований, наприклад, на відміну від свого «попередника» він не містить чітких вимог до необхідних реквізитів, які повинні міститися в рекламних матеріалах. Відзначимо, що раніше в таких матеріалах згадувалися, крім контактної інформації, відомості про галузі права, в яких спеціалізується адвокат (адвокатське об'єднання) або вказівки на те, що правова допомога може бути надана з усіх галузей права, ще вказувався та реєстраційний номер, дата і місце видачі адвокату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (дата реєстрації адвокатського об'єднання та його реєстраційний номер). Зараз у правилах адвокатської етики прописані лише загальні вимоги до змісту рекламних матеріалів (вони «повинні бути об'єктивними, достовірними, чіткими і зрозумілими і не повинні містити натяків, двозначності або іншим чином створювати підстави для введення потенційних клієнтів в оману»), а також те, що вони не повинні містити (наприклад, оціночних характеристик щодо адвоката, критики адвокатами інших адвокатів і т.д.).